ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ТА КАМ’ЯНИХ КОНСТРУКЦІЙ
Кафедра залізобетонних і кам’яних конструкцій веде історію з 1930 р., фактично одна із першозаснованих кафедр від самого початку роботи університету. Її засновником, першим і незмінним упродовж 38 років керівником був професор В’ячеслав Миколайович Ярін (1883—1968) — заслужений діяч науки і техніки УРСР, дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР.
В. М. Ярін працював у КІБІ з 1930 р. Обіймав посаду завідувача кафедри, заступника директора з наукової роботи (1948—1949), водночас очолював кафедру основ і фундаментів (1956—1958). Брав активну участь у відбудові багатьох цивільних і громадських об’єктів у Києві, Вінниці, Кременчуці та інших містах.
Напрям наукової діяльності вченого — використання залізобетонних конструкцій у промисловому, цивільному і транспортному будівництві. Він — автор понад 20 наукових праць. Відзначений Почесною грамотою ЦК ЛКСМ України (1933), знаком «Отличник Наркомстроя СССР» (1940). Діяльність кафедри від перших днів була активною і плідною, адже вона забезпечувала викладання багатьох профільних дисциплін. Приблизно третина всіх випускників будівельного факультету виконувала дипломні проекти з тем, пов’язаних із залізобетонними конструкціями.У 50—60-х роках XX ст. при кафедрі були створені науково-дослідна лабораторія тривалих досліджень залізобетонних конструкцій, навчальна лабораторія для проведення занять зі студентами. Серед здобутків того періоду — зал для короткочасних випробувань, оснащений гідравлічними пресами, випробувальними установками, вимірювальною технікою і апаратурою.
Колектив складався із висококласних фахівців. Багато з них — вихованці КІБІ.
Йосип Іоахимович Улицький (1912—1965) — доктор технічних наук, професор. Випускник КІБІ (1934). Сфера діяльності вченого — розробка методу розрахунку залізобетонних конструкцій з урахуванням довготривалих процесів. Опублікував понад 100 наукових праць, зокрема дев’ять монографій та довідники. Основні праці: «Ползучесть бетона», «Расчет железобетонных конструкций с учетом длительных процесов на напряженно-деформированное состояние железобетонных конструкцій», «Определение величин деформации ползучести и усадки бетона», «Железобетонные конструкции. Расчет и конструирование», «Расчет бетонных и железобетонных конструкций с учетом длительных процесов».
У 1968 р. завідувачем кафедри став доктор технічних наук, професор Леонід Петрович Поляков (1907—1981) — фахівець із питань проектування аркових і комбінованих систем. Автор 85 наукових праць, серед яких — «Расчет арочных мостов», «Железобетонные конструкции», «Моделированиестроительных конструкций», «Прочность и деформативность железобетонных конструкций», «Напряженное состояние железобетонных конструкций в стадиях эксплуатации, изготовления, транспортирования и монтажа».
У той час колектив кафедри зріс до 14 штатних викладачів, із них 10 — кандидати технічних наук.
Тривали роботи, спрямовані на підвищення рівня підготовки фахівців і наукового потенціалу кафедри. При ній було створено галузеву лабораторію з розроблення уніфікованих опорних конструкцій сільськогосподарських споруд. Водночас покращилася матеріально- технічна база та розширилася діяльність лабораторії тривалих досліджень
Євген Федорович Лисенко (1921—1990) — кандидат технічних наук, професор кафедри залізобетонних та кам’яних конструкцій (1983-1990). Учасник ІІ Світової війни. У 1953 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Працював у Київському інституті « Промбудпроект» (1939-1941), майстром на будівництві «Воркута-вугілля»(1946-1948), старшим інженером «Діпростанок»(1953-1955).З 1955 р. працював у КІБІ асистентом, доцентом(1964), професором.У 1963 р. захистив кандидатську дисертацію. Вчене звання професора присвоєно у 1983 р. Напрям наукової діяльності – дослідження прогресивних матеріалів і конструкцій на їхній основі (армоцемент, сталефібробетон).
Підготував 10 кандидатів наук. Автор понад 70 наукових та навчально-методичних праць, серед них 9 монографій, навчальні посібники, підручники.
Основні праці :
«Проектирование армоцементных конструкций» (1973);
«Армоцементные конструкции» (1974,1961);
«Железобетонные конструкции» (1984);
«Проектирование сталефибробетонных конструкций» (1989).
Відзначений 16 урядовими нагородами.
З 1981 р. по 2015 р. кафедру очолював доктор технічних наук, професор Арнольд Якович Барашиков (1936-2015).
Доктор технічних наук, професор Арнольд Якович Барашиков (1936 – 2015)— лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, заслужений професор КНУБА, тричі лауреат премії ім. М.С. Буднікова. Дійсний член Академії будівництва України, член-кореспондент Міжнародної інженерної академії Випускник КІБІ (1959).
Ветеран КНУБА. Працював у виші з 1962 р. Обіймав посади асистента, старшого викладача (1964—1969), доцента (1969—1981), декана факультету міського будівництва (1974—1980). Понад 30 років керував діяльністю кафедри залізобетонних і кам’яних конструкцій (1981-2015).
А. Я. Барашиков — був знаний у колі будівельників фахівець з питань розрахунку залізобетонних конструкцій у процесі тривалих складних навантажень, оцінювання надійності залізобетонних конструкцій будівель і споруд; сейсмостійкого будівництва; реконструкцій та підсилення будівель і споруд.
Ним започаткувано новий напрям досліджень — робота залізобетонних конструкцій при малоциклових навантаженнях. Автор понад 230 наукових праць у фахових вітчизняних і закордонних виданнях, в тому числі 25 підручників, навчальних посібників та монографій, за якими з 1970 р. навчаються студенти будівельних спеціальностей в Україні. За підручник: «Будівельні конструкції» (у співавторстві) нагороджений дипломом та Великою срібною медаллю Академії будівництва України» у номінації «За кращу опубліковану роботу в галузі будівельної науки».
Підготував 65 кандидатів та 5 докторів наук.
Автор понад 100 наукових праць, серед яких — «Прочность железобетонных конструкций при действии поперечных сил», «Развитие методов расчета железобетонных конструкций по предельным состояниям в рамках создания норм Украины», «Совершенствование методов расчета железобетонных конструкций по предельным состояниям второй группы», «Мониторинг напряженно-деформированого состояния защитных оболочек АЗС», «Современные тенденции развития мирового железобетона», «Основи проектування конструкцій з фібробетону».
У 2018 році війшов навчальний посібник «Розрахунок та конструювання монолітного залізобетонного ребристого перекриття з балковими плитами» (у співавторстві).
Підготував 3 кандидати наук.
В. Д. Кріпак — ветеран КНУБА. Свою діяльність у виші розпочав у 1974 р. на посаді асистента. Працював старшим викладачем (1982), доцентом (1989), професором (2014).
Напрями наукової діяльності вченого — спільна робота плитних фундаментних конструкцій з елементами каркасу та ґрунтовою основою; розробка методів експериментального дослідження плитних залізобетонних конструкцій при дії складних навантажень; оцінювання надійності залізобетонних конструкцій будівель і споруд; реконструкція й підсилення будівель та споруд.
Автор понад 80 наукових і методичних праць та семи винаходів.
Під його керівництвом та за безпосередньої участі розроблені й реалізовані численні проекти багатоповерхових будинків у Києві, Житомирі, Обухові; готельних та торгівельних комплексів у Києві та Буковелі; виконана реконструкція меморіального комплексу у селище Биківня, музею Т. Г. Шевченка за адресою: бульвар Т. Шевченка, 12 у місті Києві.
Підготував 5 кандидатів наук.
З лютого 2016р. кафедру очолює доктор технічних наук, професор, Дійсний член Академії будівництва України ;Олександр Дмитрович; Журавський.У 1983 році закінчив Львівський сільськогосподарський інститут з відзнакою та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Сільськогосподарське будівництво» та здобув кваліфікацію інженер-будівельник.
Після закінчення Львівського сільськогосподарського інституту з 1983 по 1985 р. працював старшим викладачем Львівського філіалу Інституту підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів житлово-комунального господарства Міністерства ЖКГ УРСР. З 1989 року працює в КНУБА. Пройшов шлях від наукового співробітника, асистента, доцента кафедри залізобетонних та кам’яних конструкцій.
У 1988 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.23.01 – «Будівельні конструкції, будівлі та споруди». Тема дисертації «Напружено-деформований стан залізобетонних плит при двохосному попередньому обтиску».У 1995 році присвоєно вчене звання доцента. У 2021 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.23.01 – «Будівельні конструкції, будівлі та споруди». Тема дисертації «Міцність, тріщиностійкість та деформації залізобетонних плит при складних навантаженнях».
У 2021 році присвоєно вчене звання професора. Підготував 3 кандидати наук.
