Історик-краєзнавець Дмитро Малаков

Малаков Дмитро Васильович (13.10.1937 – 09.01.2019).

Український краєзнавець-києвознавець, мистецтвознавець та історик архітектури, член Національної спілки краєзнавців України. Лауреат Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України за 2012 рік.

Народився 13 жовтня 1937 року в місті Києві у родині драматурга, журналіста  Василя Федоровича Малакова. Сім’я мешкала в комунальній квартирі по вулиці Круглоуніверситетській, № 7.  Під час окупації міста перебував у дитячих будинках на Солом’янці, вулиці Керосинній та у Ворзелі. 1945 року пішов до школи № 24 на вулиці Бульварно-Кудрявській (у радянський період – вулиця Воровського).

1960 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, санітарно-технічний факультет за спеціальністю «Теплогазопостачання та вентиляція». У 1960—1964 роках працював за фахом в Управлінні тепловими мережами Київенерго, у 1964—1977 роках — на київському заводі «Арсенал», у 1977—1992 роках — у Київському науково-дослідному і проектному інституті містобудування, з 1992  року працював у музеї міста Києва (у 1992 – 1995 роках – завідувач відділу міського побуту, 1995 – 2007 – заступник директора з наукової роботи, 2008 -2012 роках — старший науковий співробітник Музею історії Києва, був заступником директора музею).

З 1965 року почав публікуватись у періодичних виданнях. З початку 1970-х років  Дмитро Васильович Малаков активно виступає як автор багатьох надзвичайно цікавих публікацій та ґрунтовних історичних, краєзнавчих, мистецтвознавчих досліджень.

Дмитро Малаков – автор путівників, альбомів, монографій. Публікувався в періодиці від 1965 року, від 1970 – на теми краєзнавства та охорони пам’яток історії та культури; в наукових збірках – від 1993 року. Брав участь у радіо- та телепередачах з історії Києва. Корінний киянин, блискучий знавець історії нашого міста і його пам‘яток, видатний вчений, Дмитро Васильович своє життя, дивовижний талант присвятив дослідженню й популяризації української культури і, зокрема, історії Києва. Він брав участь у радіо- та телепередачах з історії Києва. Автор низки статей в Енциклопедії сучасної України.

Дмитро Васильович був справжнім меценатом Національної бібліотеки імені Вернадського – він подарував безцінну колекцію графічних творів свого старшого брата, класика українського образотворчого мистецтва, одного з найкращих майстрів ліногравюри другої половини ХХ ст. Георгія Васильовича Малакова (1928–1979). Також до національної бібліотеки він передав і унікальну колекцію сірникових етикеток, яку все життя збирав його батько – Василь Федорович Малаков (1902–1988), аналогів якої в Україні немає.

Помер у Києві 9 січня 2019 року.