Володимир Старіков
Старіков Володимир Володимирович (05.09.1989 – 15.03.2022)
Народився 5 вересня 1989 року в місті Києві. Навчався в Київській школі № 24. Здобував вищу освіту в Київському національному університеті будівництва і архітектури, де й закінчив магістратуру.
Місцем першого працевлаштування був розважальний парк. Потім перейшов на роботу за фахом, на будівництво. Останнім часом працював виконробом. Мав золоті руки — багато чого власноруч умів робити.
Ще у 2015 році Володимир добровольцем пішов у зону проведення АТО. Служив у Маріуполі, був сержантом. Що бачив і пережив — залишилося з ним. Додому повернувся дуже замкнутим і ще більш серйозним.
«Узагалі за характером Володимир був спокійним, добрим, усі могли до нього звернутися, він не відмовляв у підтримці. Займався настільним тенісом, дивився футбол. Із друзями часто бачились, у нарди грали», — додає дружина Христина Віталіївна Кобзар.
На початок повномасштабного вторгнення 24 лютого подружжя перебувало вдома. Володимир чітко розумів, що йде до війни, тож був до цього психологічно готовий, тримав напоготові зібрані документи. Тож коли росія почала бомбардувати мирні міста всієї України, він того ж дня зі своїми друзями пішов до військкомату, аби взяти зброю. Зібралися в місцевій школі. Формувався ССО «АЗОВ-Київ», потім який став називатися «3-тя ОШБ».
Володимир Старіков тиждень разом із побратимами був у Києві, після чого їх відправили в Ірпінь. Вони стояли на позиціях у селі Мощун.
Востаннє Володимир із дружиною спілкувалися 11 березня 2022 року. Він сказав, що кілька днів із ним не буде зв’язку. Попрохав берегти себе, додав, що любить…
Загинув 15 березня 2022 року в битві за село Мощун поблизу Києва. Як стало відомо, через відсутність телефонного зв’язку він не міг сконтактувати з командиром, а дуже треба було. Щоб дістатися його, вирішив ризикнути вийти з окопу. І трохи не встиг… Прилетіло… Однак Володимир, почувши, що летить снаряд, заскочив у сусідній окоп і прикрив собою хлопця…
Через два дні тіло загиблого привезли в Київ. Володимир Старіков пішов із життя в розквіті літ. Дуже хотів поїхати в Ірландію. Хотів дітей. Хотів просто щасливо і спокійно жити на своїй рідній землі…
Похований в місті Києві, на Алеї Слави Лук’янівського заповіднику.
Пошановування:
- медаль «За сприяння оборони Києва» (19.05.2022, посмертно) від Київського міського голови В. Кличка;
- медаль за оборону Маріуполя (2016 рік).