Іван Бохан
Бохан Іван Анатолійович (16.06.1985 – 23.06.2024)
Іван Бохан народився 16 червня 1985 року у місті Києві. У 2002 році закінчив Київський Ліцей міжнародних відносин. А у 2008 році – архітектурний факультет Київського національного університету будівництва і архітектури.
Іван був талановитим та багатогранним учнем і студентом. Він ніколи не заспокоювався на досягнутому, шукав свій шлях, своє вище призначення. Вчителі, викладачі, друзі, колеги згадують його як розумного, щирого, доброго, порядного хлопця, творчу, глибоку та яскраву особистість, вірного друга з неперевершеним почуттям гумору. Після отримання диплому Іван Бохан успішно працював 12 років архітектором-дизайнером у різних компаніях.
З перших днів повномасштабного вторгнення Іван Бохан вступив до місцевої тероборони Київської області.
З липня 2022 року воював у складі військової частини 3101 Національної гвардії України. У січні 2023 року за власним бажанням переведений до військової частини 3027 НГУ (Перша Президентська бригада “Буревій” Гвардії наступу), де служив розвідником-радіотелеграфістом та навідником-оператором. Пройшов навчання на оператора БПЛА та сапера.
Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту. У травні-червні 2023 року брав участь у боях в районі смт Білогорівка Северодонецького району Луганської області, у квітні-червні 2024 року – у бойових діях в районі села Діброва Кремінського району Луганської області (Серебрянське лісництво).
Свій останній бій прийняв на світанку 23 червня 2024 року, загинувши під час виконання бойового завдання на позиції СП “Чикаго” біля населенного пункту Діброва.
Вічна пам’ять та вічна слава Герою!
Поховали Захисника у місті Київ на Берковецькому кладовищі.
“Спочивай з миром, Вань. Ти завжди був класний”, – написав заступник міністра економіки України Олексій Соболев.
Волонтерка руху “Незламні” Юліана Тетенькіна розповіла, що Іван був справжнім патріотом, він вмів палко кохати Україну і люто ненавидіти русню. Чоловік у 2022 році приєднався до лав київської територіально оборони. Він мінявся чергуванням, щоб їздити з волонтерами в Бородянку, і там вперше на власні очі побачив, що коять із українськими містами російські окупанти.
Іван воював під позивним “Зірочка”. Він як спалах зірки, прожив недовге, але яскраве життя. За характеристиками командирів: виявляв повагу, шанував честь і гідність товаришів по службі, точно та сумлінно виконував бойові накази, проявляв ініціативу, приходив на допомогу побратимам.
Знайомі згадують Івана як креативного, творчого й в хорошому розумінні дивакуватого чоловіка.
Мріяв після перемоги повернутись до професії архітектора та відбудовувати країну. Він будував плани на майбутнє з власною родиною, адже не так давно створив нову родину, одружившись із коханою, з якою познайомився у Бородянці.
У Івана вдома залишились батько Анатолій Аліксович, мати Наталія Юріївна, дружина Галина і донька Поліна.
Пошановування.
- Нагрудний знак “За доблесну службу”. наказ від 01.08.2023 №164 о/с
- Нагрудний знак “Ветеран війни – учасник бойових дій” , Серія УБД №860904 від 21.03.2024
- Медаль “За відвагу”, наказ №1079 від 20.05.2024
- Орден “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно). Указ Президента України від 02.12.2024 №797/2024
- Почесний громадянин Фастівської міської територіальної громади (посмертно). Рішення Фастівської міської ради, 11.06.2025
- На честь Івана Бохана названа вулиця у с. Мотовилівка Фастівського району Київської області. рішення Фастівської міської громади від 11.02.2025
- Медаль “Честь. Слава. Держава” (посмертно), 2026 рік
Відзнаки та нагороди Івана Бохана.
