Роман Романенко
РОМАНЕНКО Роман Анатолійович (12.06.1996 – 11.05.2026)
Роман Романенко народився 12 червня 1996 року в селі Неморож на Звенигородщині Черкаської області. Закінчив дев’ять класів Неморожської школи. Продовжив навчання у Київському коледжі будівництва, архітектури та дизайну з 2011 по 2015 рік.
З 2015 по 2020 рік навчався у Київському національному університеті будівництва і архітектури за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» по освітній програмі «Промислове і цивільне будівництво». Здобув ступінь магістра-дослідника в будівництві з відзнакою.
З 2018 по 2025 рік працював інженером-проєктувальником. Свою професійну кар’єру розпочав із співпраці з кафедрою «Основ і фундаментів» КНУБА. А останній рік перед військовою службою виконував міжнародні інженерні проєкти в ТОВ “ODDIN”.
Закохавшись ще у шкільні роки, зробив пропозицію та поєднав своє життя 21.07.2017 року з Романенко Інною Сергіївною.
Роман був відповідальною людиною, мав чіткі переконання та широкий світогляд, цікавився та постійно вдосконалював свої знання з різних сфер життя і науки. Був скромний, інтелігентний, добрий та порядний, завжди готовий прийти на допомогу. Любив пізнавати цей світ та подорожувати. Створив щасливу сім’ю та мав численні плани на майбутнє. Був цінним та об’єктивним порадником і помічником для батьків, сестри і племінниці. Роман був хорошим і надійним другом для багатьох.
Роман не пов’язував своє життя із військовою службою, але моральні принципи не давали спокою.
На початку повномасштабного вторгнення двічі прагнув доєднатися до новоствореного 47 батальйону, але за станом здоров’я не був прийнятий.
У 2025 році, обравши гідну бригаду, доєднався до Окремої артилерійської бригади Національної Гвардії України. Проходив службу в зоні бойових дій у складі 2-ї реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону.
9 травня 2026 року під час виконання службово-бойового завдання по відбиттю збройної агресії росії проти України біля Новоукраїнки Покровського району на Донеччині він отримав тяжке поранення та численні опіки. А 11 травня серце Романа перестало битися.
Світла пам’ять Герою!