Ясієвич Володимир Євгенович

Володимир Євгенович Ясієвич (06.06.1929 – 13.12.1992).

Визначний вчений в галузі архітектури і будівництва, доктор архітектури, професор, архітектурознавець та історик будівельної техніки в Україні.

Народився 6 червня 1929 року в сім’ї військового у місті Коростень Житомирської області. Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту в 1954 році. Вважав себе учнем архітектора О. Вербицького.

З того часу до кінця життя працював у Державному науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і містобудування, де у 1957–1962 завідував відділом Музею архітектури Академії будівництва і архітектури УРСР, у 1977–1986 роках  завідував сектором науково-технічних проблем архітектури, у 1987–1992 — головний науковий співробітник. Одночасно у 1959 –1965 роках викладав історію світової архітектури в Київській філії Української академії друкарства.

У 1963 році захистив кандидатську дисертацію «Історія залізобетонного будівництва в Україні (з кінця XIX до початку XX століття». У1981 році захистив докторську дисертацію «Архітектура України кінця XIX — початку XX століття» (Основні тенденції й особливості).

Найбільшою увагою науковця користувалися саме історико-архітектурні питання. Основні його праці – з теорії та історії архітектури та будівництва, проблеми взаємозв’язку конструкції, матеріалу та форми, проблеми стилеутворення й історії стилів.

Ясієвич був майстром наукового портрету. Він писав вірші й водночас досліджував досвід панельного й каркасно-панельного домобудування кінця 1960-х — початку 1970-х. Як не дивно, фізик і лірик органічно уживалися в одній особі.

Список наукових праць Володимира Ясієвича (в тому числі опублікованих посмертно) містить більше сотні назв. Він працював у декількох напрямках досліджень:

–           історія архітектури України кінця XIX — початку XX ст., а також 1920–1930-х років;

–           історія залізобетонного будівництва, тенденції розвитку взагалі і, зокрема, в Україні;

–           історія архітектурно-будівельної науки, техніки та освіти;

–           основні напрямки розвитку будівельних конструкцій, конструктивних систем і методів будівництва;

– теорія штучного середовища та питання про утворення конструктивних систем масового будівництва.

В.Є.Ясієвич був першим в українському архітектурознавстві, хто в роки Незалежності доклав зусилля для популяризації творчого доробку В. Г. Кричевського («Василь Кричевський — співець українського народного стилю». Київ : Наукова думка, 1993), автор праць «Київський зодчий П.Ф.Альошин» (1966), «Конструктивні системи житла майбутнього» (1974), «Бетон і залізобетон в архітектурі» (1980), «Выдающиеся ученые инженеры-строители Украины» (1986).

В.Є.Ясінович – один з ініціаторів створення, автор і редактор фундаментальної колективної монографії у трьох томах «Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР», автор енциклопедичних статей з архітектурно-будівельної тематики у виданнях – Українська радянська енциклопедія, Словник художників України (1975), Митці України (1992), енциклопедичному довіднику «Київ» (1986), Українському радянському енциклопедичному словнику (1986–1987), «Памятники истории и культуры Украинской ССР» (1987), Мистецтво України (1997).

Книги В.Ясієвича не залежувалися на полицях книжкових магазинів. Книга про бетон та залізобетон в архітектурі з серії «Матеріал в архітектурі» через десять років після виходу була перекладена та видана словацькою мовою та  використовувалась як підручник для архітектурних і технічних вищих навчальних закладів. Книга про архітектуру України зламу XIX–XX ст., котра виходила у видавництві «Будівельник» майже десять років, у 1989 році була відзначена почесним дипломом Президії Академії художеств СРСР, а авторові було запропоновано подати документи на обрання членом-кореспондентом цієї Академії.

Через виняткову працелюбність Володимиру Євгеновичу вдалося багато зробити за 63 роки життя. А ще багато він не встиг завершити, залишивши рукописи та машинописи «Монументальна скульптура Києва», «Вони були будівельниками», «Роль творчої особи: архітектор, дизайнер і суспільство», «Стиль в архітектурі», «Архітектори міста Києва».

В останні роки життя Володимир Євгенович працював над рукописом книги про історію стилю модерн в Україні.

Усі праці В.Є.Ясієвича — надруковані й ненадруковані — є вагомим внеском у вітчизняне архітектурознавство.

Матеріал зібрано з відкритих джерел, за основу взято статтю Андрія ПУЧКОВА «АРХІТЕКТУРОЗНАВЕЦЬ ВОЛОДИМИР ЄВГЕНОВИЧ ЯСІЄВИЧ.  До 80-річчя з дня народження».