Денис Полніков
Денис Анатолійович Полніков ( 12.04.1996 – 20.04.2026)
Денис Полніков народився 12 квітня 1996 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №26 опанував будівельну справу у Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. Працював за спеціальністю, будував оселі, виховував сина. У мирному житті захоплювався футболом, любив відпочивати на природі, ходити на риболовлю. Був гарним батьком, турботливим сином і братом, вірним другом. Він завжди дбав про інших, мріяв про велику сім’ю та пронести своє кохання через все життя.
«У час, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, син не обирав між безпекою та обов’язком. Без зайвих слів він добровільно пішов боронити Батьківщину і робив це самовіддано та мужньо. Його дуже поважали побратими», – розповідає мати Небесного воїна Ірина.
Він міг законно залишатися вдома, виховувати дітей чи працювати в тилу. Проте серце воїна не знало спокою, поки тривала війна. Він двічі йшов добровольцем на фронт.
30-річний Денис Полніков був досвідченим воїном: свій шлях розпочав добровольцем в «Азові», де отримав важку контузію. Загартований у найпекельніших точках фронту, Денис Полніков навіть після списання з військової служби не зміг залишатися осторонь і в 2025 році знову пішов на передову у складі 3-ї ОШБр.
Свій останній бій захисник прийняв на Луганщині. У бою поблизу села Новоєгорівка Луганської області Денис отримав важкі поранення. Два місяці за життя Дениса боролися лікарі. Він стійко переносив численні операції, але поранення виявилися несумісними з життям – його серце зупинилось 20 квітня 2026 року. Йому було 30…
Героя поховали у місті Вінниця, на Алеї Слави Сабарівського кладовища.