Глуховський В.Д.

Віктор Дмитрович Глуховський (6.11.1918-14.09.1989)

Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри технології виробництва бетонних і залізобетонних конструкцій, заслужений винахідник, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії України.

Народився Віктор Дмитрович 6 листопада 1918 року в місті Києві, в родині робітничого.

Він мріяв стати капітаном далекого плавання, тому після закінчення середньої школи вступив в Одеський інститут інженерів водного транспорту.

Але згодом перейшов до Київського будівельного інституту та навчався по спеціальності «Промислове і цивільне будівництво».

В роки війни 1941-1945 років працював на будівництві військових аеродромів та продовжував своє навчання.

В 1946 році після одержання диплому інженера-будівельника отримав направлення на роботу в київський інститут «Промбудпроєкт». Вже через кілька років він стає одним з провідних спеціалістів цього інституту. В ці роки Віктор Дмитрович почав свою наукову діяльність. Невдовзі вийшла його монографія «Збірний залізобетон в промисловому будівництві».

В 1957 році розпочалась науково-педагогічна діяльність В.Д.Глуховського в Київському інженерно-будівельному інституті, він отримав посаду доцента кафедри залізобетонних конструкцій. В 1958 році він організував в інституті лабораторію. У своїх наукових розробках Глуховський пішов принципово новим шляхом, всупереч існуючій теорії твердіння цементуючих систем. Він запропонував і ввів нові поняття, новий клас будівельних в’яжучих речовин, які отримали назву «грунтоцементи і грунтосилікати». Це стало темою його кандидатської (1960 рік), а потім і докторської (1965 рік) дисертацій. Свої наукові розробки йому доводилось відстоювати та виборювати, адже вони кардинально відрізнялись від традиційних уявлень. В результаті фундаментальних досліджень була створена промислова технологія виробництва нових матеріалів і виробів з них, які характеризувались надзвичайно високою техніко-економічною ефективністю.

В кінці 70-х років наукова школа лужних цементів і бетонів професора В.Д.Глуховського стає одним з провідних наукових центрів України та однією з найбільш авторитетних в наукових колах та привертає увагу закордонних фахівців.

Наукову діяльність В.Д.Глуховський поєднує з педагогічною: доцент (1959 р.), декан вечірнього відділення будівельного факультету (1960 р.), професор (1974 р.). З 1973 по 1989 р.р. доктор технічних наук, професор В.Д.Глуховський завідував кафедрою технології виробництва бетонних і залізобетонних конструкцій КІБІ.

Під керівництвом Віктора Дмитровича було підготовлено 60 кандидатів наук і 3 доктори технічних наук. Він видав більше 400 наукових праць, в тому числі 9 монографій, одержано 263 авторських свідоцтва на винаходи, 8 патентів в Японії, Франції, США, Канаді, Фінляндії.

За видатні заслуги В.Д.Глуховському присвоєне звання «Заслужений винахідник республіки» (1979 рік) та почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР» ( 1987 рік).

Віктор Дмитрович був людиною рідкісної цілеспрямованості та працездатності, принциповим та дуже вимогливим до студентів і аспірантів, демократичним та дуже простим у спілкуванні з колегами.

Він був душею компанії, організовував літні експедиції та зустрічі Нового року за містом для співробітників.

Проблемна лабораторія грунтосилікатів за короткий час стала одним з провідних наукових центрів України, школою підготовки спеціалістів вищої кваліфікації. Згодом лабораторія отримала статус науково-дослідного інституту, якому було присвоєне ім’я її засновника Віктора Дмитровича Глуховського.

Віктор Дмитрович пішов з життя 14 вересня 1989 року, похований на байковому кладовищі. На надгробному камені висічені його слова : «Грунтосилікати – матеріали майбутнього»…

Газета “За будівельні кадри” 1989 рік

Follow by Email
YouTube
Instagram
Telegram