Хорхот О.Я.

Хорхот Олександр Якович (26.03.1907-21.12.1993)

 Один з відомих українських зодчих старшого покоління, доктор архітектури, професор кафедри архітектурного проєктування, основ архітектури (1963-1993 роки), декан архітектурного факультету та завідувач кафедри архітектури, архітектурних конструкцій (1943-1948 роки), Заслужений архітектор України (1970), почесний член академії Архітектури України (1993), член науково-дослідної ради Держбуду України, голова міської комісії і член Державної експертної ради Держплану УРСР.

Народився  Олександр Якович 26 березня 1907р. в Києві в родині вченого–ботаніка. В період з 1916 до 1926 року отримав середню освіту – закінчив гімназію-трудшколу та художньо-індустріальну школу.

Навчався в Київському художньому інституті в майстернях професорів П.Ф.Альошина, В.М.Рикова, М.О.Шехоніна, О.М.Вербицького, В.Є.Татліна, а після об’єднання факультетів КПІ та художнього інституту в новий інститут він захистив дипломну роботу вже у новоствореному Київському будівельному інституті (КБІ) в 1931 році.

Першими його творчими роботами стали проєкт клубу (нині театр юного глядача на вулиці Липській у Києві) та проєкт інтер’єру клубу заводу «Більшовик» в Києві. Це були тридцяті роки минулого сторіччя.

З 1935 працював у КІБІ на кафедрі архітектурного проектування.

В роки Другої світової війни (1941-1943 р.р.) був керівником будівельного відділу по розташуванню евакуйованих підприємств в Західному Сибіру. За бездоганно виконану важливу для країни роботу отримав спеціальну премію. В той же час він написав та захистив кандидатську дисертацію на тему «Практика розміщення підприємств в умовах військового часу» і в 1943 році йому була присуджена вчена ступінь кандидата технічних наук.

В післявоєнні роки науково-творчі інтереси О.Я.Хорхота були направлені на містобудівну проблематику, пов’язану з відновленням та розвитком міст.

З 1945 до 1963 року працював в Академії Архітектури України, обіймав посади: керівника сектора суспільних і промислових будов (1945-47 р.р.), директора інституту містобудівництва (1947-51 р.р.), керівника сектора промислових підприємств.

Хорхот О.Я. поєднував науково-дослідну та практичну роботу – керував виїзними проєктними бригадами в різних регіонах України. В той же час редагував збірники «Відновлення багатоповерхових споруд», «Благоустрій територій», «Питання районного планування», «Архітектура музейних та виставкових споруд» (російською мовою), багато працював над тритомним підручником по курсу «Планування населених місць, промислове і цивільне будівництво».

З 1963 року почав роботу над докторською дисертацією – монографією на тему «Планувальна організація міських промислових територій», яку він блискавично захистив в 1967 році. А через рік, в 1968 році, йому було присвоєно вчене звання професора.

Професор О.Я.Хорхот створив такі важливі теоретичні курси, як «Основи архітектурного проєктування», «Сучасні проблеми архітектури та містобудування», «Архітектурне формування інтер’єру». Ці курси в свій час активно впроваджувались в практичне проєктування, курсові та дипломні роботи студентів.

Серед його проєктів: клуб МВС та текстильний комбінат в Києві (1930-1932); театр-цирк, центральна електростанція, верстатобудівні заводи, авіазавод та тракторний завод в різних містах колишнього СРСР;  а також генплани окремих районів Запоріжжя, Одеси, Львова, Черкас, Тернополя.

О.Я.Хорхот опублікував більше 100 наукових праць, в тому числі шість монографій, які були відомі в країні та далеко за її межами.

Виховав плеяду талановитих зодчих, підготував 20 кандидатів та докторів архітектури. Більше 10 років був головою спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій КІБІ і членом докторської ради при Ленінградському інженерно-будівельному інституті.

За свою сумлінну творчу працю Олександр Якович був нагороджений орденом «Знак пошани», шістьма медалями, почесними грамотами.

Науково-практична та педагогічна діяльність О.Я. Хорхота в архітектурі органічно перепліталася з його музичними та живописними уподобаннями, про що свідчили його персональні виставки в Академії Архітектури, Спілці архітекторів та в рідному інституті.

Пішов з життя Олександр Якович Хорхот 21 грудня 1993 року в Києві.

Із спогадів колег: “Пішов він якось непомітно – всі настільки звикли, що професор Хорхот – символ архітектурного факультету, що не одразу можна й повірити… Разом із смертю таких стовпів, як професор Хорхот, відчуваєш непомітне позбавлення тебе цілої епохи…”

Його син Гергій Олександрович Хорхот (1939-2014) також був архітектором, заслуженим архітектором України (1994), Лауреатом Державної премії України в галузі архітектури (2005), дійсним членом Української академії архітектури.

 

 

 

Follow by Email
YouTube
Instagram
Telegram