Київський національний університет будівництва і архітектури - Київський національний університет будівництва i архітектури

Київський інженерно-будівельний інститут щороку зростав, збільшувалась кількість студентів, викладацького складу, кафедр і лабораторій. Наприкінці 1950-х років нестача місця відчувалась суттєво. Отже, зусиллями тодішнього керівництва інститут отримав ділянку для розбудови нового навчального комплексу.

Головний корпус.

Проєкт центральної частини головного корпусу було виконано інститутом «Київпроєкт», майстерня №2 у 1959-1961 роках. Керівником майстерні в ті роки був Лев Бенционович Каток, головним архітектором – Вадим Іванович Гопкало, серед авторів проєкту наші випускники – Міріам Рувимівна Ліберберг, Леонід Євсеєвич Лінович.

Спортивний комплекс з басейном та стадіон.

Після відкриття в 1963 головного корпусу розпочалося будівництво спортивної інфраструктури. Протягом 1965—1966 років був збудований спортивний комплекс, який складається з триповерхового корпусу з басейном і спортивними залами та стадіону. Авторами проєкту були архітектори Микола Гусєв, Лев Каток та Міріам Ліберберг.

У жовтні 2020 було проведено капітальний ремонт спортивної споруди. 17 листопада 2021 стадіон було відкрито після реконструкції. Стадіон отримав назву «КНУБА-Арена», а на його базі тепер діє Всеукраїнський студентський Центр олімпійської підготовки. Також «КНУБА-Арена» є домашнім полем збірної команди КНУБА з футболу «Будівельник».

Актова зала.

Будівля актової зали побудована в 60-х роках ХХ століття, як клубно-видовищне приміщення навчального закладу. Робочі креслення були виконані ПАТ «Київпроект» (автори проекту Л.Каток, В.Гопкало, М.Ліберберг).

Являє собою окрему триповерхову споруду з вбудованим одноповерховим приміщенням актової зали. Через перехід в рівні 2 поверху будівля актової зали з’єднана з будівлею головного учбового корпусу КНУБА, в рівні першого поверху – з будівлею архітектурного корпусу КНУБА. У 2013-2015 роках було здійснено капітальний ремонт актової зали. Генпроектувальник – ТАМ “Арх-Дизайн Бюро”, ТОВ “Ліцензіарх” – автор ескізного дизайн-проекту

Загальна площа – 2864 кв.м., місткість актового залу після капітального ремонту – 652 чол.

Прибудова до головного корпусу по вулиці Освіти.

4 квітня 1975 року Наказом №92/3 за підписом ректора Вєтрова Ю.О. було розпочато будівництво прибудови головного корпусу вздовж вулиці Освіти. Це було важливим рішенням, адже мало надати нові площі для аудиторій та згуртувати в одному місці всі факультети та кафедри.

У складанні проєктного завдання брали участь архітектори Гопкало (керівник майстерні інституту «Київпроєкт»), головний архітектор Л.Б.Каток, автор М.Р. Ліберберг, інженери-конструктори Печенов, Лінович, Штейн, Ющенко та інші. Був створений штаб сприяння будівництву із складу співробітників і фахівців інституту.

Архітектурний корпус.

Конкурсні проєкти виконували три групи архітекторів:

від КІБІ група під керівництвом професора М.О.Гусєва
від КІБІ група під керівництвом доцента Л.А.Добровольського
від проєктного інституту Київпроєкт група під керівництвом архітекторів В.І.Гопкала та Л.І.Філенка.

Процес проєктування проходив у боротьбі поглядів, усунення зауважень щодо архітектурних та технічних рішень.

Проєкт було виконано групою архітекторів інституту «Київпроєкт» під керівництвом Вадима Івановича Гопкало та Леоніда Івановича Філенко. До проєктної групи входили також Володимир Леонідович Коробка (випускник КНУБА 1979 року) та Леонід Євсейович Лінович (випускник 1950 року), Михайло Шимонович Гершензон. Новий корпус прийняв студентів архітектурного факультету на початку 1982-1983 навчального року.

Конкурсні проєкти архітектурного корпусу:

Архітектори корпусів КНУБА – випускники нашого університету:

Каток Лев Бенционович (22.08.1904 – 15.07.1970)

Архітектурну освіту він отримав у Київському художньому інституті. Але має безпосереднє відношення до нашого університету. З 1949 до 1965 року Лев Каток керував архітектурною майстернею № 2 інституту “Київпроєкт” і за сумісництвом викладав у Київському інженерно-будівельному інституті.

Був керівником проєктів всіх корпусів КНУБА, що зводились у 1960-1970-х роках.

Його авторству належить проєкт реконструкції зруйнованої війною будівлі Концертної зали національної музичної академії України – Київської консерваторії (у співавторстві з Я. Красним та М. Ліберг, 1951–1953), а також

Шість кварталів будинків в місті Кузнецьк (1934);
Житловий будинок по вулиці Великій Васильківській № 12 в Києві (1951);
Семиповерховий офісний будинок по вулиці Великій Васильківській, №2 в Києві (1957—1959);
Житловий будинок по вул. М. Заньковецької в Києві (1951—1953).

Гопкало Вадим Іванович (26.02.1917 – 26.10.1995)

У 1940 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, учень Й. Каракіса.

Реалізовані проєкти (у співавторстві):

головний корпус Київського інженерно-будівельного інституту (1959-1961);
річковий вокзал (1957–1961);
перший у місті 18-поверховий житловий будинок на вулиці Богдана Хмельницького (1965–1971);
Палац урочистих подій (1982);
Київська філія Центрального музею В. Леніна (тепер Національний центр «Український дім»). Колектив авторів був удостоєний Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка у 1985 році;
готель «Турист» (1980–1984);
перший мікрорайон житлового масиву «Троєщина» (1982–1995).
гуртожиток студентів гірничо-будівельного технікуму по вулиці Володимирській, 69, За вдале архітектурне вирішення та застосування нових конструкцій автори проекту був відзначений Державною (сталінською) премією СРСР 1951 року (архітектори А. Добровольський, В. Гопкало, А. Косенко).

Ліберберг Міріама Рувимівна (23.02.1915— невідомо, Київ)

Випускниця 1938 року архітектурного факультету КІБІ. З 1946 року працювала в інституті «Київпроект», спершу на посаді старшого архітектора, потім – керівника архітектурної групи інституту. Багато працювала над проєктами житлових масивів, навчальних та медичних закладів.

Серед її робіт:

Головний корпус Київського інженерно-будівельного інститута (співавтори В. Гопкало, Л. Каток, 1959-1961)
Спортивний комплекс із плавальним басейном Київського інженерно-будівельного інституту (співавтори М. Гусєв, Л. Каток, 1963-1966)
Медмістечко в районі Києва Отрадний (кінець 1950-х-початок 1960-х), який дуже нагадує палацово-паркові ансамблі.

Гусєв Микола Олександрович (14 (27). 05. 1916 – 25. 01. 1987)

Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут у 1939 році, учень О. Вербицького. Кандидат архітектури (1952), професор (1978). Заслужений архітектор УРСР (1980). Член Спілки архітекторів України (1943).

Лауреат державної премії за архітектуру і художньо-монументальне оформлення музею Миколи Островського в місті Шепетівка (1979) у співавторстві з А.Ф.Ігнащенком.

Працював в КІБІ завідувачем кафедри архітектурного проектування.

Серед реалізованих проектів:

спортивно-оздоровчий табір КІБІ (с. Пʼятихатки Київська обл., 1960 – 1965),
навчально-лабораторний корпус КІБІ (1965),
спортивний комплекс з плавальним басейном та стадіоном КНУБА (1965 -1966). Спортивний комплекс КІБІ на той час став одним з кращих в Україні. За цю роботу він був відзначений Золотою медаллю ВДНГ СРСР 1974 року.
меморіальний комплекс воїнам на Соломʼянському кладовищі
меморіал загиблим у другу світову війну студентам, викладачам, співробітникам КІБІ (1985).

Лінович Леонід Євсеєвич.

Випускник КІБІ 1950 року, Заслужений будівельник України (1997), почесний член Української академії архітектури (2022), кавалер Ордену Святого Володимира, інженер-конструктор інституту «Київпроєкт», кандидат архітектури (1970), професор кафедри Основ архітектури та архітектурного проєктування КНУБА (з 1994),

За архітектуру Палацу піонерів і школярів в місті Києві (1967 рік) був відзначений Державною Премією СРСР (у співавторстві). Також був головним інженером-конструктором готелю «Турист», Українського дому (будувався як музей Леніна), першого у Києві 18-поверхового панельного будинку (1970), Центральної наукової бібліотеки Академії наук України імені В. І. Вернадського (1989), реконструкції житлового будинку під офіс Національного Банку України (Музей грошей) по вул.Інститутській, 9.

Коробка Володимир Леонідович.

У 1979 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту.

У 1979 – 2000 рр. Володимир Леонідович працював у АТ «Київпроект» архітектором, старшим архітектором, провідним архітектором, головним архітектором проектів.

В. Л. Коробка – член Національної спілки архітекторів України, лауреат архітектурних конкурсів України та СРСР.

Під час роботи у АТ «Київпроект» В. Л. Коробка працював над рядом проектів, серед яких – приміщення архітектурного факультету Київського інженерно-будівельного інституту; котеджна забудова у Святошинському районі (Новобіличі) в м. Києві; житловий комплекс «Академмістечко» у Святошинському районі м. Києва та багато інших.

За особистий внесок у справу піднесення ролі Церкви в житті суспільства і держави, відродження духовності Українська Православна Церква нагородила Володимира Леонідовича Коробку орденом рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня.

Матеріал зібрано з відкритих джерел.