Мельников Микола Прокопович

Мельников Микола Прокопович (1908 – 1982).

Випускник Київського будівельного інституту (КІБІ-КНУБА)  1934 року.

Доктор наук, член-кореспондент, дійсний член Академії наук СРСР, був нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного прапора, Знак пошани. Йому було присуджено Ленінську та чотири Державні премії СРСР. 

Микола Прокопович Мельников був унікальним спеціалістом в галузі будівельної механіки і металевих конструкцій, одним з блискучих вчених та інженерів-будівельників другої половини 20 століття.

Його наукові труди стали основою для створення та розвитку сучасних металевих конструкцій, базою для зведення унікальних споруд з металу. Він був автором 27 монографій, багатьох наукових робіт в галузі будівельної механіки, розробником понад 130 оригінальних конструкторських робіт для різних галузей промисловості. Найбільші унікальні інженерні споруди, спроєктовані під його керівництвом, здійснені в Україні, Росії, багатьох країнах світу.

Народився Микола Мельников 7 (20) грудня 1908 року в селі Бикі Гомельської області Білорусі. в 1934 році отримав диплом інженера-будівельника, успішно закінчивши Київський будівельний інститут.

Спеціалізувався по кафедрі металевих та дерев’яних конструкцій, яку на той час очолював Микола Дмитрович Жудін, а також викладали відомі  науковці, серед яких  Б.М.Горбунов, А.А.Уманський.

Після закінчення КІБІ Микола Мельников отримав направлення до московського інституту «Проєктстальконструкція», де займався проєктуванням інженерних споруд в металевих конструкціях.

В 1945 році М.П.Мельников очолив цей інститут, який під його керівництвом став одним з найвідоміших у світі спеціалізованих в галузі металевих конструкцій науково-дослідним та проєктним інститутом «ЦНДІпроєктстальконструкція». Микола Прокопович Мельников керував інститутом 38 років, до 1982 року. Після його смерті інститут було названо його іменем.

В післявоєнні роки М.П.Мельников брав активну участь у відновленні підприємств металургійної промисловості Донбаса та півдня України.

В 1962 році М.П.Мельников захистив докторську дисертацію. Він мав тісні творчі стосунки з Академією наук України, багато разів бував в Україні, брав участь у вирішенні багатьох наукових проблем, проводив низку спільних робіт з Інститутом електрозварювання імені Є.О.Патона.

Тісні стосунки він підтримував і з кафедрою металевих та дерев’яних конструкцій КІБІ, приїздив, виступав з лекціями перед студентами.

Значна і проєктна діяльність для України Миколи Прокоповича Мельникова. В 1948 році на металургійному комбінаті «Азовсталь» в рекордні 3,5 місяці була змонтована перша цільнозварна доменна піч. В 1967 році на Криворізькому металургійному заводі була введена в експлуатацію доменна піч №8, найбільша в Європі на той час, а в 1974 році – найбільша в світі доменна піч №9 на тому ж заводі.

Наукові інтереси М.П.Мельникова були надзвичайно широкими. Крім металургійної промисловості, за проєктами Інституту під керівництвом М.П.Мельникова було розроблено унікальні споруди – башти, кораблебудівні елінги, машинобудівні заводи, атомні реактори, що були зведені в Україні та інших країнах. Під керівництвом М. П. Мельникова інститутом були розроблені конструкції усіх доменних печей, включаючи першу в світі цільносварну доменну піч, конструкцію першого в світі атомного реактору, нові типи мартенівських, конверторних, електросталеплавильних цехів.

М.П.Мельников був організатором та учасником багатьох міжнародних та республіканських наукових конференцій, в тому числі в українських конференціях по металевим конструкціям, що проходили в Дніпрі (Дніпропетровську), Маріуполі, тощо.

Нагороди

орден Леніна

орден Жовтневої Революції

два ордени Трудового Червоного Прапора 

орден «Знак Пошани»

Ленінська премія (1975)

Сталінська премія ІІ ступеня (29.10.1949) — за розробку проєкту основних металоконструкцій агрегату «А» комбінату № 817

Сталінська премія ІІІ ступеня (1950) — за розробку та освоєння швидкісних методів спорудження каркасу адміністративної будівлі на Смоленській площі в Москві

Сталінська премія (1951)

Державна премія СРСР (1969)

Похований в Москві на Новодівичому кладовищі.

Опубліковано за матеріалами збірника “Видатні українські вчені та інженери-будівельники. Серія історичних нарисів” за редакцією академіка, д.т.н., професора М.М.Жербіна