Неровецький О.І.

Неровецький Олександр Інокентійович (1884-1950)

Професор, завідувач кафедри технології будівельного виробництва (1945-1950), член-кореспондент Академії будівництва і архітектури СРСР (1941), віце-президент АБіА УРСР (1945).

Народився в Черкасах 17 березня 1884 року в родині земського лікаря і вчительки. В 1901 році закінчив Черкаську гімназію з золотою медаллю і в тому ж році вступив до Київського університету на математичний факультет. Навесні 1902 року був відрахований звідти за участь у студентських заворушеннях проти поліцейського режиму в університеті. Восени цього ж року витримав конкурсний екзамен до Київського політехнічного інституту на інженерно-будівельне відділення, яке закінчив у 1907 році з дипломом 1-го ступеня і званням інженера-будівельника.

Працював на виробництві – керував спорудженням залізничних мостів, станцій, вокзалів, прокладанням тисяч кілометрів залізничних колій. З 1911 по 1922 рік займався проєктуванням та будівництвом нових гілок залізниці та збудував пять залізничних мостів через річку Десна на Чернігівщині та через річку Кума на Кавказі, проклав тисячі кілометрів залізничних колій, побудував залізничні станції та вокзали в багатьох містах.

  В 1930-ті роки поступово перейшов до будівництва промислових та цивільних об’єктів, будував заводи на Донбасі, текстильну фабрику, лікарню та житлові будинки в Одесі, керував будівництвом в Маріуполі та Таганрозі.

В 1926 році, будучи головним інженером найбільшої в Україні будівельної компанії, він був відряджений до Німеччини, де отримав багато нових знань, замовив сучасне обладнання, інструменти та проєкти.

О.І.Неровецький керує роботами по розширенню Дніпропетровського металургійного заводу, будує коксохімічний та паровозоремонтний заводи. В Києві за його проєктами було побудовано кінофабрику, швейні та взуттєві фабрики, реконструюють та розширюють завод «Більшовик».

Його головна ідея – заміна металевих конструкцій на збірні залізобетонні, що давало суттєву економію та пришвидшувало будівництво.

Олександр Інокентійович весь час на керівних посадах у великих будівельних організаціях, займається викладацькою діяльністю, пише підручники.

В 1935 році комітет з вищої технічної освіти затвердив Неровецького на посаді професора, а в 1939 році Вища атестаційна комісія присвоїла йому вчене звання професора будівництва, в травні 1941 року його обрали членом-кореспондентом Академії архітектури СРСР.

Під час Другої світової війни був евакуйований до міста Магнітогорськ (РФ), де працював старшим інженером проєктного відділу, читав лекції по курсу «Основи будівництва» в Магнітогорському горно-металургійному інституті. У 1942 році очолив кафедру будівельного виробництва, був призначений деканом нового будівельного факультету, а в 1943 був обраний заступником директора з наукової роботи.

Наприкінці війни професор О.І.Неровецький повернувся в Київ, де разом з В.Г.Заболотним організували Українське відділення Академії архітектури СРСР.

У 1945 році на базі філії була створена Академія архітектури України, Неровецький був затверджений дійсним членом Академії та призначений керівником відділення будівельних наук. Невдовзі він організував у Києві два науково-дослідні інститути – інститут будівельної техніки та інститут будівельних матеріалів. В той же час завідував кафедрою технології будівельного виробництва в Київському інженерно-будівельному інституті, був керівником багатьох аспірантів.

О.І.Неровецький автор понад 300 наукових праць, по його підручникам навчалось багато студентів, за його теорією були розроблені нові прогресивні методи будівництва. Напрям наукової діяльності – потоково-швидкісне будівництво.

31 грудня 1950 року на 66-му році життя Олександр Інокентійович пішов з життя. Похований у Києві на Лук’янівському кладовищі (ділянка № 9-А, ряд 3, місце 16).

Follow by Email
YouTube
Instagram
Telegram