Олександр Плеханов (1991–2014)

Герой України, Герой Небесної Сотні. Після розгону студентських виступів у 2013 році долучився до протестів проти режиму Віктора Януковича. Навчався на архітектурному факультеті КНУБА, у 2013 році захистив диплом бакалавра.

Олександр Плеханов народився Києві. З раннього дитинства виявляв неабиякий інтерес до творчості, зокрема до конструювання. Ріс надзвичайно самостійною дитиною, і змалечку був упевнений, що стане архітектором.

З дитинства займався веслуванням та айкідо, згодом захопився велоспортом і танцями.

Художній хист розвивав самостійно. Шкодував, що не довелося вчитися у художній школі, хоча це не завадило йому після курсів успішно вступити у 2009 році на архітектурний факультет Київського національного університету будівництва і архітектури.

У вільний час Плеханов конструював, займався розробкою енергозберігаючих технологій майбутнього.

Під час навчання в КНУБА захопився скульптурою. В розпал Революції Гідності (2013–2014 років) створив скульптуру – звіра з людським обличчям, який в алегоричній формі зображав народ, що прокинувся.

У 2013 році Олександр Плеханов взяв участь у веломарафоні. За рік організатори присвятили цю подію його пам’яті. 

Після того як отримав диплом бакалавра, планував поїхати до Норвегії, щоб продовжити навчання за фахом в університеті Осло.

Декан Олександр Кащенко передає дипломний проєкт Олександра Плеханова до музею Історії міста Києва

«Я починав проектування з відчуття. Потреби соціального розвитку суспільства мають бути виражені архітектором. Вважаю, що архітектурне рішення має бути ефективним, тобто приносити якомога більше благ Людині при мінімальних будівельних втручаннях в навколишнє середовище», – пояснював роботу Олександр Плеханов.

«Студент Плеханов був неординарний, він поєднував архітектурну творчість з аналізом суспільних подій того часу. Олександр цікавився розвитком України, її майбутнім, обирав відповідні теми для архітектурного проєктування й активно відгукувався на те, що на той час відбувалося в суспільстві. На Майдан він пішов із перших днів і залучив інших наших студентів», – пригадує Олександр Кащенко.

Взимку 2013–2014 років Майдан став центром суспільного життя країни. Для Олександра Плеханова участь у протестах була реакцією на дії влади, що викликали дедалі більше суспільне обурення, зокрема, відмову від європейського курсу та обмеження громадянських прав.

18 грудня 2013 року в соцмережі він написав: «Є такі моменти, коли треба хвалити себе. Визнавати свої досягнення. Восьмого грудня у переповненому вагоні метро люди боялися їхати на Майдан. Сьогодні не боїмося. Коли люди були затримані, багато хто боявся, що живими їх більше не побачать. Сьогодні не боїмося».

Рівно за два місяці, 18 лютого 2014 року, коли протистояння у середмісті Києва загострилося, Олександр укотре був на Майдані. Він зателефонував матері близько 18:00 та пообіцяв, що о 20:00 повернеться додому або подзвонить.

У цей час силовики оголосили про початок «зачистки» Майдану та почали наступ на протестувальників із боку Європейської площі. Було використано бронетранспортери, які протаранили та посунули барикаду біля Будинку профспілок. Олександр обороняв барикаду неподалік від перехрестя вулиць Інститутської та Хрещатика. Саме там, за даними слідства, близько 20:00 він отримав кульове поранення в голову. Хлопця доправили до лікарні, однак урятувати не змогли.

Олександрові Плеханову було 22 роки. Його поховали на Лісовому кладовищі в Києві.

Стаття підготовлена за матеріалами музею КНУБА.