Олександр Вербицький (1875–1958)

Архітектор, педагог, один із фундаторів вищої архітектурної освіти в Україні. Автор проєкту будівлі Київського залізничного вокзалу, співавтор фасаду будівлі Національного банку України.

Вербицький зробив значний внесок у формування київського модерну, поєднуючи новітні архітектурні підходи із традиційними українськими мотивами. Був професором, завідувачем кафедри архітектурного проєктування КНУБА (у різні роки – КБІ, КІБІ).

Один з найвідоміших українських архітекторів, який майже 60 років свого професійного життя присвятив Києву. Одна з вулиць Києва носить ім’я Архітектора Вербицького.

Олександр Вербицький народився 27 вересня 1875 року в Севастополі в родині техніка-будівельника, Матвія Вербицького. Початкову освіту отримав у Севастопольському реальному училищі, після закінчення якого вступив до Петербурзького інституту цивільних інженерів. За успіхи в навчанні був відзначений двома золотими та однією срібною медалями. Закінчивши інститут у 1898 році, він обрав для життя Київ.

Молодий зодчий брав участь у проєктуванні актової зали Київського політехнічного інституту, працював десятником та помічником виконроба на будівництві Київського оперного театру. В 1901 році у співавторстві з Олександром Кобелєвим розробив проєкт головного фасаду будинку Державного банку.

Згодом Вербицький почав працювати в Управлінні південно-західної залізниці, став головним архітектором та прослужив більше тридцяти років. За ці роки він спроєктував велику кількість споруд: залізничні вокзали, товарні контори, чисельні паровозні депо, лікарні, житлові будинки у багатьох містах.

В 1902-1913 роках розробив проєкти та побудував низку багатоповерхових будинків в центрі Києва, двоповерхову будівлю товарної контори на станції Київ, будинок залізничних кас на вулиці Пушкінській, будинок Марії Красовської на вул. Лютеранській, 15 (1908 рік), прикрашений сюжетним керамічним панно. В цьому будинку сам Вербицький деякий час мешкав.

У 20-х роках він був одним з ініціаторів  та організаторів вищої архітектурної освіти в Києві, брав участь у створенні Архітектурного інституту, де викладав.

Разом із архітектором Павлом Альошиним розробив проєкт центрального залізничного вокзалу в Києві. Він творчо переосмислив українську архітектурну спадщину, надавши будівлі виразних національних рис. Проте в умовах боротьби комуністичного режиму з проявами української культурної самобутності такі творчі рішення зазнавали критики.

З 1930 року, після відкриття Київського будівельного інституту (КБІ), Олександр Вербицький читав курс архітектурного проєктування.

На фото: викладачі та студенти Київського будівельного інституту, в центрі – Олександр Вербицький

У 1941 році комуністичний режим знищив значну частину історичного центру Києва. У повоєнні роки Олександр Вербицький брав участь в обстеженні пошкоджених будівель, які планували замінити новими спорудами. Він виступав проти їх знесення та обстоював збереження і відновлення пам’яток.

Серед учнів Вербицького – Анатолій Добровольський, Володимир Заболотний та Йосип Каракіс. Саме вони в повоєнні десятиліття значною мірою визначали архітектурний вигляд Києва.

Олександр Вербицький працював у КНУБА (тоді – КБІ, КІБІ) з 1930 до 1950 року, професор, завідувач кафедри архітектурного проєктування, підготував плеяду архітекторів, які визначали розвиток української архітектури у ХХ столітті.

Стаття підготовлена за матеріалами музею КНУБА.