Основи рисунка. Методичні вказівки для абітур’єнтів

Методичні вказівки з рисунку для абітурієнтів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний університет будівництва і архітектури

ОСНОВИ  РИСУНКА

        

                   Методичні  вказівки

                 до виконання практичних робіт

                 для учнів на відділенні 

                 довузівської підготовки 

                 за напрямом 1201 «Архітектура»

         Київ 2022 р.

Укладач  Ю. Д. Коломієць,  доцент

Рецензент

Відповідальний за випуск

Правильне визначення рисунка, як приклад особливого виду образотворчого мистецтва і самостійної зображальної діяльності полягає в пластичній природі основного засобу рисунка – штриху, або лінії.

Визначаючи рисунок за ознаками, що характерні для нього в ряду двомірних зображень, можна сказати, що головною рисою, що визначає рисунок,- є те, що в ньому, як і на кресленні зображення пластичних ознак форми, які можуть бути виміряні лінійними засобами. Головною ж ознакою, що відрізняє рисунок від креслення, являється окомірність рисунка і досить великий діапазон виразності і наочності в галузі застосування, як лінійних, так і тональних його засобів.

Зображальний діапазон рисунка визначається розмаїттям виразів пластичної форми, починаючи від передачі форми лінійними обрисами, по її ознакам (геометричний вигляд, розмірність, положення у просторі) і закінчуючи тональним зображенням всіх ознак предмета, включаючи світлотіні предмета, світлоти кольору в тональному режимі фактуру і необхідні цільність і виразність. 

На перших етапах навчення рисунку на підготовчих курсах методика проходить шлях від простих лінійних обрисів одного предмету, а (точніше сказати побудови форм лінією, до складних натюрмортів, де крім лінії, форми будуються тональними  засобами.

В методично-учбовому плані ми будемо розглядати предметний рисунок, або рисунок натюрморту, як найбільш наочний, що дає зрозумілу основу побудови всіх різноманітних форм навколишнього середовища. Процес рисування з натури ми розглянемо на прикладах натюрморту  складеного з геометричних тіл та простих побутових предметів, користуючись принципом: від простого до складного. Всі  ілюстрації даного методичного вказівника виконано за допомогою учнів підготовчого відділення при архітектурному факультеті КНУБА.

1.Рисунок простого натюрморту з геометричних тіл і побутових предметів.

 Рисунок . Кількість год.- 8. 

Матеріали: Креслярський папір формату А3, олівці м’якістю 2Н-В,      стиральна гумка.

Мета завдання: Розвиток в учнів об’ємно-просторового бачення та мислення, знайомство з основами зображувальної грамоти. 

Методика виконання:

Перша стадія – композиційне розміщення майбутнього рисунка на аркуші паперу. Це значить встановити розмірність майбутнього рисунка по відношенню до формату паперу, визначити габаритні розміри висоти і ширини його по крайнім точкам, що виходять на площину аркуша, і помітити це невеликими рисками олівця. Майбутній рисунок неповинен виглядати занадто малим, або занадто великим, коли зображення ніби «впирається» в краї аркуша паперу. Зображення розташовується приблизно біля центру аркуша. Нормальна висота рисунка натюрморта дорівнює приблизно двум третинам загальної висоти аркуша.

Перша стадія роботи – знаходження габаритних розмірів майбутнього рисунка (рис.1) Габаритні розміри знаходяться таким чином: якщо висота натури більша ніж ширина, аркуш паперу закріплюється на мольберті вертикально. Якщо ширина натури більша ніж висота, то аркуш закріплюється горизонтально. Тоді в першому випадку учнем встановлюється максимально допустима ширина рисунку, потім пропорційним співвідношенням, тобто за допомогою  олівця, котрий тримають на відстані витягнутої руки від ока, вимірюється наскільки максимальна ширина натюрморта менша за його висоту, так як початківцю визначити ці розміри на «окомір» досить важко. Після цього через знайдені точки, що визначають максимальні розміри, робляться штрихові засічки. Потрібно дещо зауважити відносно вимірювання розмірів олівцем, цим способом не можна зловживати, бо він шкодить розвиткові окоміру учня. Окомір краще розвивати, щоб рисунок виміряний на око був не менш точний за механічні виміри.

Друга стадія-побудова основних, великих форм майбутнього рисунка лінійними контурами з фіксацією допоміжних точок і ліній, що сполучають їх. (рис.2) Побудова контура іде у послідовності,- від великих і базових форм до менших і в кінці процессу до самих маленьких. 

Окрім вище згаданого, проводиться уточнення рисунка за допомогою перевірочних і допоміжних ліній, горизонтальних, вертикальних, або нахилених з направленням на протилежні лінії і точки форм (рис.3). Перевірка контура майбутнього рисунка допомагає точніше визначити розміри і нахили геометричних форм, продовжити їх побудову не тільки по видимим граням і ребрам, а й по тім, які видимі частково, і які можна знайти в результаті логіки побудови видимих форм. в цій же стадії провадиться перспективний аналіз ліній рисунка (рис.4).

Третя стадія-приступаємо до тонального моделювання рисунка (рис.5). Спочатку тон закладаємо у великі тіньові поверхні форми. Перш за все необхідно проробити падаючі тіні, як більш темні, нанести власні тіні і рефлекси. Олівець, який використовуємо при цьому, повинен бути не дуже м’яким, приблизно від Н до F. Більш  м’якими олівцями ми будем працювати у подальшій роботі, якщо буде потреба затемнити тон наприклад в падаючих тінях, а тверді олівці не допомагатимуть. М’якими олівцями з самого початку не рекомендовано працювати, бо вони дають одразу контрастну темну тональність і це заважає в поступовій стадійній роботі над натюрмортом, і швидко забруднює рисунок. Отже, після обробки власних і падаючих тіней, виявлення рефлексів, переходимо до моделювання форми напівтонами. Це допомагає наочніше побачити форми, іще раз перевірити пропорції і загальний стан зображення . В процесі всієї роботи учень повинен порівнювати рисунок з натурним натюрмортом в тональних співвідношеннях. 

В процесі тонального моделювання, переходимо до проробки тоном деталей, уважно спостерігаючи за нюансами світлотіньових особливостей. 

При завершенні останньої стадії рисунка натюрморта уточнюється загальне враження від натури і зображення, частіше перевіряти тональний взаємозв’язок геометричних елементів, якщо необхідно добавляється більше виразності шляхом узагальнення деяких деталей, або підкреслюються основні риси  форми, промальовується фон.

У подальших натюрмортах можна ускладнювати перспективні ракурси предметів, глибше розміщувати  моделі в конкретному просторі. Ознайомлення з геометричними формами полегшує учням перехід до вивчення більш складних предметів, зокрема побутових, а також  малювання драперій зі складками.

Приклади постановок натюрмортів з геометричних тіл (рис.6).

  1. Рисунок драперії.

Рисунок. Кількість год – 8.

Матеріали: креслярський папір А3, олівці 2Н- В, стиральна гумка.

Мета завдання: освоїти принципи формування складок драперії на натюрмортах.

Введення в постановки драпіровок допомагає учням ознайомитись з малюванням складок тканин, які значно можуть ускладнювати форму і тим самим спонукають рисувальника до поглибленого вивчення процесів формоутворення і взаємодії об’ємів і простору. 

Утворення складок обумовлено впливом сил на тканину, що приводять її в рух, як з внутрішнього боку так із зовні. Природа складок залежить від властивостей і якості тканин, що дає характерні згини форм. Постановка для малювання драперій, як правило має просту,але велику форму приблизно по довгій стороні 1 – 1.5 метри, де можна розкласти драперію в вертикальних і горизонтальних напрямках. 

Методика виконання:

Перша стадія: спочатку робиться начерк загальних форм драперії вивірений в пропорціях і напрямках (рис. 7). Друга стадія: форми в лініях уточнюються, складки деталізуються, робиться відбір по типу, не всі складки, які ми спостерігаємо на натурі необхідно малювати, краще відібрати найбільш характерні і цікаві для глядача, слід уникати багатьох повторів, однаковості в формах багатьох складок (рис.8). Третя стадія: в тональному моделюванні, спочатку наносимо середній тон драперії на всю драперію, потім починаємо у цьому тоні моделювати складки, утемнюючи тіні (рис.9). Треба відрізняти тон і граничні лінії поверхонь, на яких розташовується драперія, а також пам’ятати, що тіні першопланових частин драперії, особливо тих, що повернуті вниз будуть досить темними. Для якісного зображення форм необхідно уважно простежувати, де саме розташовані світлі частини складок, і чи єсть світлі місця в глибинах форм, а також скільки місця займають напівтони і тіні. Штрихувати складки бажано поперек форми невеликими штрихами, при необхідності в тональному режиміможна допомагати лініями. Головна мета, щоб тканина в виконанні натюрморту не брала на себе багато уваги глядача, а тільки виконувала допоміжну роль в розкритті образу натюрморта. Закінчивши завдання натюрморт з драперією, ми тим самим можемо перейти до ускладнених натюрмортів.  Перехід цей маємо робити  поступово. Успіх у роботі у великій мірі залежить у додержанні послідовності у завданнях. Кожне завдання слід повторювати в схожих постановках, поки учні не засвоять учбовий  матеріал.    Рисунки  початкових постановок учні виконують в контурах без добавлення світлотіньових відносин, тільки контуром розрізняємо перший, другий і третій плани. Аналізуємо форми  в натюрморті з  присутністю невидимих ліній, які проводимо ледь тонкими. Після певного тренування можна переходити до світлотіньового моделювання. Це стосується натюрмортів складної конфігурації і гіпсових розеток з геометричним і рослинним орнаментом. Приклад рисунка драперії (рис.10).

3.Рисунок гіпсового орнамента. Світлотіньові відношення.

В учбовій роботі по малюванню орнаментів використовуються різноманітні елементи, котрі зустрічаються на капітелях, карнизах, антаблементах, фризах, різних епох. В основі учбової моделі орнаменту гіпсова плита, на якій знаходиться рельеф геометричного , або рослинного орнаменту. Всі форми листя, або квітів орнаменту, так чи інакше стилізовані, завдяки чому чітко виділяється його структура. Рисування з натури орнаментів не тільки дають змогу ознайомитись з різноманітністю їх форм, але і ставить перед учнями зростаючі задачі, що вимагають подальші удосконалення навичок в рисуванні. Перед рисуванням орнаменту треба уважно розглянути модель з різних точок зору. Це допоможе зрозуміти її будову і перспективні зміни. Уміння обрати точку зору і скомпонувати рисунок на аркуші паперу приходить часто в результаті попередніх ескізів, де найвідповідальнішим завданням часто буває визначення масштабу зображення. Учням можна рекомендувати вибрати місце згідно їх вміння. Сильним можна вибрати ракурсні точки зору, а більш слабшим,- малювати фронтально.

Рисунок трилистної розетки. Кількість годин -12 .

Матеріали: папір формату А3, олівці 2Н-В, стиральна гумка.

Мета завдання: поглибити знання і навички в зображенні складної, об’ємної форми, тональне моделювання, контраст і нюанс.

Перша стадія: Намітивши  на рисунку абрис загальної форми моделі, причому зображення орнаменту слід починати з прямокутної плити, а не з самого орнамента (рис11). Для цього намічають видиму з даної точки зору загальну форму, верхні, нижні, і бокові краї. Важливо на цьому етапі вказати габаритні розміри з урахуванням перспективного скорочення. Далі, якщо форми симетричні, намічають вісь симетрії, як базову основу рисунка, звісно враховуючи ракурсне положення предмета. Після цього, орієнтуючись на характерні точки побудови, намічаємо лінії, що визначають основні маси орнамента і допоміжними лініями визначаємо вузлові пункти окремих форм, як переднього плану, так і форм,що уходять в перспективу (стосується форм розташованих в так званому ¾ ракурсі). Друга стадія: переходимо до поступового  уточнення форм, починаючи з найістотніших деталей (рис.12). Для  розуміння побудови конструкції рельєфа орнамента, необхідно промалювати легкими лініями, як би прозоро, наскрізь, усі видимі і невидимі форми елементів. Це допоможе прослідкувати за ходом побудови рельєфа орнамента, особливо на дальніх та невидимих для очей сторонах моделі. Третя стадія: Потрібно розібрати  тональні відношення  орнаменту, показати: які частини моделі освітлені прямими  променями, які знаходяться в півтонах, якою силою робити  тіні, власні і падаючі, як розташовані рефлекси (рис.13). Після деталізації проводимо узагальнення, підсилюємо рівень контрастності для більшої виразності зображення. Обов’язково вирішуємо тло стіни і падаючі тіні на тло, а також предметну площину, якщо вона існувала. 

  1. Несиметричні орнаменти.

Особливості малювання несиметричних орнаментів в тому, що вони є більш складною формою, ніж попередня симетрична група. 

Розглянемо побудову несиметричного орнаменту «Завиток з листям аканту». Як і в попередніх прикладах починаємо побудову з зображення плити орнамента у просторі. Далі тут необхідно прослідкувати характер форми звивин різних радіусів, правильно співвідносити їх пропорційні частини між собою і в цілому. Намічуючи допоміжними лініями основні розміри орнамента, необхідно встановити взаємозв’язок окремих частин між собою, а також порівнюємо форми і розмір звивин з формою і розміром порожнього простору. Коли основні пропорційні відношення встановлені, переходимо до зображення звивин листків аканту, та спіралі завитка, порівнюючи їх з іншими, раніше намальованими деталями. Пророблюючи виявлені форми для об’єму світлотінню, необхідно підкреслити характер зміни форм, плавність світлових переходів, і головне спів ставити силу тональностей в тіні і на світлих частинах, наближаючи рисунок до певного ступеня завершеності. . Пропоную приклади малювання гіпсових розеток (рис.14,15). 

  Серед гіпсових розеток особливо складними формами відрізняється архітектурна деталь – Іонік.  Його можна рекомендувати для малювання, тільки після тривалого тренування учнів на інших предметах, що поступово підводять до розуміння його складної форми. Вивчаючи співвідношення форм в Іоніку (обов’язково при штучному освітленні), учні поступово починають орієнтуватися при роботі над вивченням неоднакових за характером різноманітних  моделей гіпсової голови.

В програмі довузівської підготовки  на архітектурному факультеті частина годин призначена на роботу зі складним натюрмортом в який входить і антична гіпсова модель голови, або маски. 

  1. Складний,  великогабаритний натюрморт з  маскою.

Рисунок. Кількість год.- 12.

Матеріали: креслярський папір А3, олівці 2Н-В, стиральна гумка.

Мета завдання: тренування навичок в побудові складного об’ємно –просторового натюрморту, перевірка набутих знань при рисуванні гіпсової голови, або маски, і розвиток техніки виконання.

В компонуванні такого натюрморта велике значення відіграє розташування самої маски. Маска займає роль головного діючого персонажа, так званий композиційний центр, Це дає змогу підчинити  другорядні предмети, головному предмету і тим самим надати цілісність сприйняття всієї композиції. Тому на аркуші паперу, крім відомих вже умов композиції, маска має знаходитись поближче до середини, і може трохи вище середини. Звичайно треба враховувати баланс між лівою і правою половинами форм, що оприділяють рівновагу в композиції натюрморта. Якщо маска знаходиться в трьохчвертному повороті, необхідно на аркуші паперу, дати трохи більше місця перед лицевою частиною. Коли постановка з маскою, що знаходиться перед учнем по габаритним розмірам наближається до квадрата, то композиція натюрморта на аркуші по меншій стороні може бути великою (у рамках розумного), щоб запобігти утворенню великих порожніх просторів по довгій стороні аркуша. Методика виконання:

Перша стадія: Починаємо розміщувати композицію натюрморта, як прийнято по габаритним розмірам, витримуючи масштаб групи предметів по відношенню до залишеного  вільного простору так, щоб предметам було не затісно, ні занадто вільно. Обов’язково стежимо за композиційною рівновагою натюрморта на аркуші відносно центру. Габаритні розміри вимірюємо пропорційним способом, тримаючи перед собою на витягнутій руці олівець, і порівнюючи максимальні розміри один з одним, як було зазначено в першому розділі даного методичного посібника (рис.16).

Друга стадія: побудова загальних абрисів, уточнення рисунка за допомогою системи умовних допоміжних ліній в т.ч. вертикальних і горизонтальних, що дозволяє точно обозначати розміри геометричних форм, а також їх характер (рис.17).

 Третя стадія: перспективний аналіз ліній рисунка  (рис.18). Можна означити лінію горизонту, як невелику риску  неподалік від вертикальної граничної лінії. 

Четверта стадія: побудова форм гіпсової моделі, виконується гостро заточеним твердим олівцем, для більш точної побудови  досить дрібних форм. 

П’ята стадія: прорисовка деталей натюрморта і тональне моделювання, починаючи з тіньових областей, уточнення деталей гіпсової моделі (рис.19).

Шоста стадія: уточнюється загальне враження від зображення і натури, моделюється  фон, рисунок аналізується в плані можливості надати більшої виразності, шляхом збільшення контрастності, або узагальнення і підпорядкованість периферійних форм, – головним  формам (рис.20). Приклади складних натюрмортів з гіпсовими масками (рис.21), (рис.22).

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Соловйов О.М. «Навчальний рисунок» К. Мистецтво. 1956.
  2. ” Школа образотворчого мистецтва.” – М.  Академія мистецтв СРСР,        1963. – 270 с.
  1. Ростовцев Н. Н. «История методов обучения рисованию.» М.:      Просвещение. 1994. – 288 с.
  2. Тихонов С. В.»Рисунок,» – М.: Стройиздат, 1988. – 296 с.
  3. Дейнека А. А. « Учитесь рисовать.» – М.: Издательство АХСССР, 1961. – 166 с.
  4. Анисимов Н .Н.» Основы рисования.» – М.: Стройиздат, 1974.
  5. Кириченко М. А. «Основи образотворчої грамоти». К. Вища школа. 2002.

 

Рис.1.

Рис.2.

Рис.3.

Рис.4.

Рис.5.

                                                     Рис.6.

Рис.7.

Рис.8.

 

Рис.9.

 

Рис.10.

Рис.11.

 

Рис.12.

 

Рис.13.

Рис.14.

Рис.15.

Рис.16.

Рис.17.

Рис.18.

Рис.19.

Рис.20

рис.21

.

Рис.22.

Follow by Email
YouTube
Instagram
Telegram
WordPress Appliance - Powered by TurnKey Linux