Повоєнний період 1945-1960 р.р

Повоєнні роки. 

Отже, війна закінчилась. Почався етап відновлення народного господарства.

Потреба в інженерних кадрах була велика. На окупованих територіях німецькими військами було зруйновано 1710 міст, 70 тисяч сіл, 31850 промислових підприємств, 4100 залізничних станцій. Тільки в Києві за роки війни було зруйновано більше 5000 будинків.

Хрещатик після війни

Хрещатик після війни
 

Ще йшла війна, а вже почала створюватись індустріальна база для масового житлового будівництва, відводились будівельні майданчики, видавались кредити.

Виникла дискусія серед будівельників та архітекторів :що і як будувати!? Бачення цього питання у очільників тодішньої країни: будівництво має бути красивим, але без химерності та претензійності. Такі настанови впливали на педагогічний процес, учбові плани, тематику дипломних проєктів у всіх будівельних інститутах країни.

Випуски 1945 та 1946 років були дуже малочисельними. В 1945 році інститут випустив 5 інженерів та 3 архітектори, в 1946 році – 15 інженерів та 3 архітектори. Більшість дипломних проєктів були присвячені відновленню. В аспірантуру було зараховано 25 аспірантів.

В 1946 році інститут перейшов у підпорядкування Комітету з питань вищої школи при Раді Міністрів СРСР (згодом – Міністерства вищої та середньої фахової освіти СРСР).

30 липня 1948 року Постановою Ради міністрів СРСР два будівельних інститути міста Києва об’єднали в один Київський інженерно-будівельний інститут на чолі з директором Миколою Дмитровичем Плєховим, який керував інститутом до 1955 року.

Заступником директора по навчальній та науковій роботі став Федір Іванович Фурсов. Інститут отримав приміщення на бульварі Шевченка, тепер в цьому будинку знаходиться Міністерство науки і освіти України з адресою проспект Берестейський, 10.

Корпус інституту на бульварі Шевченка

Після об’єднання структура інституту виглядала таким чином:

  • Будівельний факультет. Спеціальності –
  • Промислове і цивільне будівництво,
  • Конструкції промислового і цивільного будівництва,
  • Виробництво будівельних виробів та деталей.
  • Архітектурний факультет. Спеціальність – архітектура.
  • Санітарно-технічний факультет. Спеціальності –
  • Теплогазопостачання та вентиляція,
  • Водопостачання та каналізація.
  • Факультет міського будівництва та господарства. Спеціальності –
  • Міське будівництво та господарство,
  • Житлово-комунальне будівництво.

Після об’єднання було утворено 22 кафедри, які розподілили по факультетах. Професорсько-викладацький колектив налічував 150 осіб, адміністративний персонал – 220 працівників.

У 1948 році в інститут було прийнято 257 студентів:

104 – по спеціальності промислове та цивільне будівництво,

53 – по спеціальності архітектура,

50 – міське будівництво та господарство,

25 – теплогазопостачання та вентиляція,

25 – водопостачання та каналізація.

В результаті об’єднання двох інститутів на початку 1948-1949 навчального року в Київському інженерно-будівельному інституті навчалось 1471 студент. В кінці року інститут випустив 352 спеціалісти. Це був перший великий післявоєнний випуск інституту.

Бібліотека станом на 1948 рік займала 5 кімнат загальною площею 134 квадратних метри, що не задовольняло тогочасним потребам навчального закладу.  Бібліотека налічувала більше 58000 екземплярів книг, а також журнали, каталоги, брошури, всього біля 120 тисяч примірників.

За повоєнні роки була фактично заново створена нова матеріально-технічна база інституту. Учбові корпуси по бульвару Шевченка та вулиці Пироговській були відремонтовані, були обладнані майстерні, придбано обладнання для лабораторій.

К 1950 року інститут випустив 2730 інженерів-будівельників та архітекторів, а ще підготував 13 професорів, докторів наук та 68 доцентів, кандидатів наук. Тільки за 1945-1950 роки аспірантуру закінчили та захистили дисертації 18 аспірантів.

В 1951 році при інституті були організовані Вищі інженерні курси із строком навчання 2 роки 10 місяців.

З 1955 до 1961 року інститут очолював ректор Олександр Лук’янович Калішук. За роки його керівництва було вдосконалено роботу існуючих лабораторій та створені нові, що дало можливість вдало поєднувати учбовий процес з науковими дослідженнями.

У 50-ті роки значно розширилися напрямки наукової діяльності інституту. Викладачі та вчені вирішували проблем у галузі будівництва, серед яких надважливими були:

  • розробка теорії потокового будівництва під керівництвом М.С.Буднікова;
  • дослідження нових будівельних матеріалів під керівництвом Г.Я.Слободяника;
  • розробка методів розрахунку металевих конструкцій ( М.Д.Жудін, В.М.Ярін);
  • впровадження об’ємно-просторового будівництва (М.Д.Плєхов);
  • розвиток теорії зображень (С.М.Колотов).

Ще в 1947 році в інституті створили студентське наукове товариство, яке об’єднало талановиту молодь. Проходили наукові конференції, працювали секції за різними напрямками науки, керівниками таких секцій були відомі вчені, професори інституту.

В 1958 році в інституті була створена нова спеціальність – інженерна геодезія. Наприкінці 50-х років до КІБІ приєдналась Київська філія заочного всесоюзного інженерно-будівельного інституту. На її базі були створені вечірній та заочний факультети, які в 1960 році реорганізували в загальнотехнічний факультет з вечірньою та заочною формами навчання.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

 

 Кабінет будівельного виробництва

Кабінет архітектурних конструкцій

   Електротехнічний кабінет

 
Геодезична практика на чолі з професором В.Г.Леонтовичем
 
Навчальний процес
 
Навчальний процес
 

Лабораторія будівельних матеріалів

Follow by Email
YouTube
Instagram
Telegram