Уманський О.А.

Уманський Олександр Азарович (1900-1973)

Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри будівельної механіки (1930-1935).

Олександр Уманський народився в Києві 2 лютого 1900 року.

Свою наукову діяльність розпочав у студентські роки, під час навчання в Київському політехнічному інституті. Тоді він разом із своїм другом Борисом Миколайовичем Горбуновим зайнялися проблематикою розрахунків просторових систем. Вчителями у молодих вчених були Є.О.Патон та К.К.Сімінський. У 1925 році Олександр Уманський закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Мости» та був залишений там на посаді асистента, викладача будівельної механіки. Згодом йому було присвоєно вчене звання доцента із будівельної механіки. Під керівництвом Є. Патона та К. Сімінського виконав у 1925-1930 роках ряд проектів мостів різноманітних типів в Україні.

У 1930 році Олександру Уманському було запропоновано посаду завідуючого кафедрою будівельної механіки у тільки но утвореному Київському будівельному інституті. За час роботи на цій посаді (1930-1935) Олександр Уманський зробив великий внесок в організацію педагогічного колективу, у розробку методики викладання студентам своєї дисципліни.

Свої численні праці 1927-1935 років друкував українською мовою та працював над українською технічною термінологією в галузі будівельної механіки.

В той же час Уманський багато часу та зусиль докладав до наукових досліджень. У 1930 році вийшла його книга «Наплавные мосты», де було узагальнено досвід розрахунків при проєктуванні мостів. У 1932 році він разом з Б.М.Горбуновим написали монографію «Статика пространственных систем». Наступною капітальною працею стала книга «Специальный курс строительной механики», яка мала велике практичне та теоретичне значення та виходила в світ двома частинами – у 1935 та 1941 роках. Це був видатний внесок у науку, за що Олександру Азаровичу була присуджена вчена ступень доктора технічних наук та присвоєне вчене звання професора (без захисту дисертації).

У 1935 році Олександр Уманський був призначений до Воєнно-Повітряної Академії імені Жуковського в Москві, де працював до кінця свого життя.

В 1947-1957 роках в Москві  Олександр Азарович працював над написанням підручників «Курс сопротивления материалов», «Курс строительной механики самолета», «Строительная механика авиационных конструкций», «Статика и кинематика ферм», «Строительная механика бруса и систем брусьев».

Брав активну участь у багатьох експертизах, консультаціях, був співавтором найбільших технічних довідників. Його чудові ідеї не мають собі рівних у світовій літературі та входять до національної скарбниці науки і техніки.

Галузь наукових досліджень – проблеми проективної геометрії, теорія просторових систем, теорія наплавних мостів. Автор більш ніж 120 друкованих робіт, під його керівництвом було захищено чимало дисертацій. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1960).

Пішов з життя Олександр Азарович у 1973 році, похований у Москві.