Жербін М.М.

Жербін Михайло Михайлович (24.12.1911-8.07.2004)

Доктор технічних наук, професор, академік Академії будівництва України, Заслужений діяч науки УРСР, член Спілки композиторів України.

 

Дивовижне поєднання техніки та музики… Це про Михайла Михайловича Жербіна.

Народився  24 грудня 1911 року в Санкт-Петербурзі в дворянській родині. Батько – військовий інженер-будівельник, полковник у відставці Жербін Михайло Федорович, мати – Олександра Сальвадорівна – дочка російського адмірала. З п’яти дітей в родині Михайло був наймолодшим. З раннього дитинства він мріяв про кар’єру піаніста. Мати померла дуже рано, у віці 39 років у 1917 році від туберкульозу, вихованням Михайла займалась його старша сестра Олена. Навчався Михайло Михайлович в Санкт-Петербурзі в німецькій школі німецькою мовою, закінчив школу у 1929 році. Одночасно навчався в музичній школі, к своїм 14 рокам зрозумів, що музика для нього – найголовніше у житті. Але і технічними науками Михайло цікавився завдяки своїм старшим братам.

Мріяв поступити в Інститут цивільних інженерів в Петрограді, але його дворянське походження цьому не сприяло, у нього просто не прийняли документи для вступу. Тоді юний Михайло попросився на роботу креслярем в проєктно-конструкторський інститут вугільної промисловості «Гіпрошахта». Перша книга, яку йому дали для ознайомлення була книга Є.О.Патона «Железные мосты», і це стало доленосним!

У 1933 році молодого Жербіна перевели з кресляра на посаду  конструктора та сприяли його вступу на заочне відділення Ленінградського інституту цивільних інженерів (згодом ЛІБІ) одразу на третій курс за умови доздачі всіх необхідних заліків. Захистив дипломну роботу в липні 1935 року та одразу отримав посаду керівника групи металевих конструкцій.

Йшов час, Михайло дуже тужив по музиці та спробував писати свою музику, яка була оцінена композитором А.П.Гладковським і Михайла Михайловича прийняли до музичного училища консерваторії в композиторський клас. До того ж Жербін отримав диплом яхтеного капітана малого плавання.

Почалась війна. Молоді інженери «Гіпрошахти» разом з М.М.Жербіним відмовились від броні та були прийняті в ополчення на будівництво укріплень. Зовсім скоро інженерів повернули до «Гіпрошахти» та відправили в евакуацію на Урал, де Жербін очолив будівництво заводу по виготовленню бомб. Встигав Михайло Михайлович керувати місцевим театром та писати пісні для самодіяльних виконавців.

У 1944 році, коли Україна була звільнена від окупації, Жербіна направили на відновлення шахт Донбасу. Він очолив Центральне бюро копрів і шахтного обладнання, де знайшли своє застосування нові «Универсальные цилиндрические копры системы инженера М.М.Жербина».

Були важкі роки напруженої роботи по відновленню промисловості Донбасу, але це не завадило Михайлу Михайловичу приділяти увагу музиці. В ці роки він написав музику до п’єси Шекспіра «Дванадцята ніч», «Кремлівські куранти», «За тих, хто в морі» для місцевого Драматичного театру, сам диригував оркестром.

У 1947 році основні роботи по відновленню Донбаса було завершено і  Михайло Михайлович Жербін переїздить на роботу до Києва. А у 1948 році він очолив проєктний трест «Західшахтопроєкт», який свого часу був реорганізований у проектний інститут «Укргіпрошахта». Інститут займався розбудовою нового кам’яно-вугільного басейну в західних областях України, проєктуванням заводу гірського машинобудування в Китаї, тощо.

У 1953-54 роках Жербін написав та захистив кандидатську дисертацію на гірському факультеті Київського політехнічного інституту. Тема дисертації – «Дослідження систем металевих надшахтних копрів».

У 1959 році інститут «Укргіпрошахта» реорганізовано у науково-дослідний та проєктно-конструкторський інститут «УкрНДІпроєкт» вугільної промисловості на чолі з директором М.М.Жербіним (до 1963 року).

В 1963 році М.М.Жербіна по конкурсу обрали професором у Київський інженерно-будівельний інститут на кафедру металевих та дерев’яних конструкцій, завідуючим якої він був обраний у 1967 році.

Захистив докторську дисертацію у 1969 році в Московському гірничому інституті. Багато та плідно працював в напрямку вдосконалення та розробки новітніх технологій виготовлення металоконструкцій. Вперше впровадив зварювання в копробудівництві, впровадив в гірничу промисловість високоміцні сталі та тонкостінні оболонки, автор перших вітчизняних транспортно-відвальних мостів.

Підготував 23 кандидати наук, автор понад 280 наукових і методичних праць, серед яких 25 монографій, підручників, довідників. Він автор понад 300 музичних творів. Професором кафедри в КІБІ працював до 1999 року.

З 1997 року під редакцією М.М.Жербіна виходила серія історичних нарисів про вчених, педагогів, інженерів-будівельників за загальною “Видатні українські вчені та інженери-будівельники”, а також короткий біографічний довідник М.М.Жербіна “Українські та зарубіжні будівельники: Вчені, інженери, архітектори” (2001 р.).

Відзначений 14 урядовими нагородами, був нагороджений Сталінською премією першого ступеня із золотою медаллю за роботи по відновленню Донбаса (1948). За розвиток музичного мистецтва в Україні у 1996 році був нагороджений «Орденом Пошани» ІІІ ступеню.

Був обраний почесним членом Української академії архітектури, дійсним членом Академії будівництва України (1993), членом президії Академії будівництва та керівником відділення «Розвиток будівельної науки і техніки» (1994), двічі обирався депутатом Київської міської ради.

Не стало Михайла Михайловича 8 липня 2004 року у віці 92 роки, похований в Києві на Берковецькому кладовищі.

 

Газета “За будівельні кадри” №15-16, 24 квітня 1980 р.

Газета “Архітектура і будівництво” №1-2, січень-лютий 2002 року

Газета Архітектура і будівництво” №10-11, вересень 2007р.

Follow by Email
YouTube
Instagram
Telegram